Люди давно помітили, що Сонце й зірки у небі рухаються. Насправді їх видиме переміщення пов'язано з рухом самої Землі. Адже, наприклад, у поїзді можна легко уявити, що купе нерухоме, а там, за вікном, біжать поля, будиночки та переліски. Усе залежить від точки зору. Якщо з боку подивитися на Землю, що обертається, то Москва, наприклад, несеться зі швидкістю близько 900 км/год. Однак ми цього не помічаємо, тому що мчимо разом з нею. Ми кажемо: «Сонце зійшло», а насправді Земля повернулася назустріч його променям. Але Земля не лише обертається навколо власної осі з періодом в одну добу — за рік вона ще й обходить Сонце. А саме Сонце летить серед зірок, через це картина зоряного неба з часом змінюється (щоправда, зір-ки-сусіди так далеко, що впродовж усієї історії людства ці зміни майже непомітні, й одягнені у шкури мисливці на мамонтів бачили над собою майже таке саме небо, яке бачимо і ми). Багато віків тому прадавні індійці вважали, що Земля знаходиться у центрі твердої сфери. Спочатку у первісних водах плавало металеве яйце, потім у ньому зародився бог-творець Брахма. Він створив усередині яйця пласку круглу Землю, а шкаралупа стала небом. Схожі міфи були у стародавніх персів та греків. Ці казкові уявлення виявились чудовою математичною моделлю для астрономів. Добовий оберт Землі дуже зручно уявити як рух уявної небесної сфери.
Немає коментарів:
Дописати коментар