Чи має астрологія майбутнє?

Данину захопленню астрологією свого часу віддали чудові астрономи, наприклад, Клавдій Птоломей та Иоганн Кеп-лер. Майже до XVI ст. астрологія вважалася такою ж почесною наукою, як і астрономія. Кінець цьому поклав польський астроном Ніколай Копернік: створена ним геліоцентрична система світу перетворила Землю з центру Всесвіту на одну з великої кількості планет, що обертаються навколо Сонця. Виявилось, що вся чітка, детально розроблена система астрології виходила з хибного припущення... Утім, астрологія процвітає й сьогодні — не як точна наука, а як весела гра, в яку із задоволенням грає сучасне людство. Цікаві астрологічні прогнози ви знайдете у багатьох популярних журналах.

Що таке гороскоп?

Головне дитя астрології — гороскопи. їхня назва походить від грецького horoskopos — «той, що спостерігав за часом». Гороскопи були своєрідною мапою розташування зірок та сузір'їв у момент народження людини. Саме їхня взаємодія визначає подальшу долю новонародженого. Головну роль під час складання особистого гороскопу відігравало спостереження та фіксування моменту «проходження» Сонця та Місяця, а також п'яти планет — Меркурія, Венери, Марса, Юпітера та Сатурна—вздовж екліптики. Вплив тієї чи іншої планети визначався характером божества, з яким цю планету пов'язували. Наприклад, сприятливе положення Марса (присвяченого богу війни) віщувало новонародженому перемоги в битві, покровительство Меркурія (планети бога торгівлі) — заповзятливості тощо. Схожим чином описували вплив
 зодіакальних сузір'їв на новонароджених: він визначався характером персонажів, які дали їм назви. Скорпіон, наприклад, наділяв тих, хто народився під його знаком, злобою та підступністю, Овен — упертістю віслюка, Лев — силою та мужністю тощо.

Зодіак

Область екліптики привертала особливу увагу стародавніх астрономів. Вони спостерігали за нею не лише вдень, а й уночі, коли на небосхилі з'являлись зірки та сузір'я—групи близьких зірок, що складаються у малюнки. Звісно, ті сузір'я, які з настанням ночі вступали на денну дорогу Сонця, здавалися астрономам особливо важливими та значущими. У давнину вважалося, що ці скупчення зірок пов'язані зі світилом якимось особливим зв'язком. Недивно, що саме в області екліптики знаходяться найдавніші з відомих людству сузір'їв. Більшість з тих сузір'їв представляють образи зірок (грецькою «тварина» — «зоон»), тому вся зона (до речі, «зона» перекладається як «пояс») екліптики отримала назву зодіаку — «звіриного поясу». Найдавніші зодіакальні сузір'я були виділені ще у Вавилоні, спершу їх налічували 18, але поступово їхня кількість скоротилася до сучасних 12: Овен, Телець, Близнюки, Лев, Рак, Діва, Терези, Скорпіон, Стрілець, Козеріг, Водолій, Риби. Для теперішніх астрономів вони мало чим відрізняються від інших 76 (загалом на сучасній мапі зоряного неба 88 сузір'їв), але в історії культури їм довелося зіграти надзвичайну роль: з найдавніших часів людство вірило, що всі вони здатні по-різ-ному впливати на життя людей.

Екліптика та небесний екватор

Площина екліптики нахилена відносно площини небесного екватору під кутом 23°27'8" (тобто 23 градуси 27 хвилин 8 секунд — хвилиною в астрономії, як і в географії, називають V60 градуса, а секундою — V60 хвилини). Цей кут нахилу пов'язаний з особливістю переміщення Землі по орбіті: річ у тім, що вісь обертання Землі не є суворо перпендикулярною до площини її навколосонячної орбіти, а нахилена відносно неї на ті самі 23°27'8". (До речі, зображуючи цей нахил, усі глобуси — моделі земної кулі—теж трохи нахилені в бік.) Екліптика, наче екватор, теж поділяє небесну сферу на дві половини, і має власні полюси; Північний полюс екліптики знаходиться в сузір'ї Дракона за 23°27'8" від Північного полюсу світу. Площина екліптики слугує основною площиною в екліптичній системі небесних координат, яка іноді використовується в астрономії разом з екваторіальною: у цьому випадку відстані відраховуються від екліптики, а не від небесного екватору.

«Смуга затемнень»

Екліптикою астрономи називають велике коло небесної сфери, за яким відбувається видимий річний рух Сонця. Цю назву можна перекласти як «смуга затемнень», це явище пов'язано з обставиною, яку звіздарі помітили ще у глибокій давнині, спостерігаючи сонячні та місячні затемнення (моменти, коли земному спостерігачеві Сонце або Місяць частково чи повністю перестають бути видимі, Сонце — оскільки перекривається місячним диском, Місяць — тому що закривається тінню Землі). Отже, затемнення відбуваються лише тоді, коли сяць підходить до точок перетину орбіти з екліптикою.

Дорога Сонця й планет

Сонце можна побачити на різних ділянках неба: вранці воно встає на сході, увечері сідає на заході; влітку піднімається високо над землею, взимку стоїть низько; опівдні буває в зеніті (у найвищій точці), решта часу -4 нижче. Усі точки небесної сфери, в яких у різний час дня та року можна виявити наше світило, складаються у велике коло — екліптику.

Астрономія

Астрономія буквально означає «наука про зірки» (від грец. «астер» — «зірка» і «номос» — «закон»). Вона вивчає будову, розвиток, походження, рух космічних тіл та їх систем, досліджує весь Всесвіт. Ця давня наука виникла кілька тисячоліть тому: вона була потрібна і для вимірювання часу, і для визначення шляху на суші й на морі, і для передрікання сезонних явищ (дощів, засух, снігопадів). Астрономічними знаннями користувалися і жерці — служителі давніх богів.